Коли Синдбад зустрів Котигорошка

Про арабські та українські казки

Я не знаю, чи вірите ви в казки. Але коли ти приїжджаєш у чужу країну з валізою, повною мрій, найпершими друзями стають ті, кого ти знаєш із дитинства — герої фольклору. Я виріс у Каїрі, у багатому місті зі старовинними вулицями, картинами піску й спеки, де вечорами бабуся тихим голосом розповідала мені про хороброго Синдбада, який сім разів кидав виклик морю, і про бідного Алладіна, що мав лише лампу, але велике серце.

Коли я опинився в Україні — країні вишитих рушників, зелених полів і задумливих пісень — я вперше почув ім’я Котигорошко. Потім — Іванко-дурник, Лис Микита, Кирило Кожум’яка. І я подумав: яка дивна річ — ми такі різні, але наші казки розповідають про одне й те саме.

В арабських казках герой — часто мандрівник. Він перетинає моря, пустелі, палаци й печери. Він шукає скарби, бореться з демонами, але головне — шукає себе. Такий Синдбад. Такий Алладін. Така навіть Шехерезада, яка кожної ночі рятує своє життя історією. Бо в нас казка — це порятунок.

В українських казках герой — часто землероб. Він не тікає у далечінь, він бореться тут, на своїй землі. Він перемагає змія, царя, лиху мачуху, і при цьому — залишається добрим. Його сила — в простоті й у вірі в правду. Іванко-дурник на перший погляд — смішний, але саме він стає царем.

„Казка — це не лише минуле. Це — міст у майбутнє. Міст, який ми будуємо словами. “

- Діаб Нуреддін -

Я замислювався, чому в нас так багато казок про мандрівників, а в українців — про землю? І, здається, відповідь — у природі. Ми, араби, народжені пустелею. Наш дім — там, де стане нога. Ми — кочівники духу. Українці ж — осілі, хлібороби, прив’язані до землі, до родоводу, до пісні, яка звучить, як вітер у житі. Але обидва народи мають одну спільну магію: віру в мудрість і справедливість. У нас є Ходжа Насреддін, який своїм жартом викриває дурня. У них — Лис Микита, хитрун, що перемагає царя звірів. І ще в нас є пісня. У нас — муваль, у них — думка. У нас — прислів’я, що передаються, як заповіт: «Роби добро — і кинь у море», а там: «Що посієш — те й пожнеш».

Я мрію записати відео, де я читаю українську казку арабською мовою, а моя українська подруга читає «Тисячу і одну ніч» українською. Щоби діти в Єгипті дізналися, хто такий Іван Сила, а діти в Україні дізналися, хто такий Алі-Баба. Бо казка вчить бути людиною. В будь-якій мові.

І я хочу запитати у тебе, друже, що ти чув у дитинстві? Хто твій герой? Бо, можливо, він уже знайомий із моїм.

Tags: Котигорошко, Казка, Синдбад