"Джульєтта і Ромео"

Posted in Події

Цього вечора я дізнався, що навіть не знаючи мови, можна розуміти театр. Культурний похід організувала моя продюсерка і натхненниця Тетяна Ульянич. Саме завдяки їй я вперше потрапив до величного Національного академічного театру імені Лесі Українки у Києві — і побачив Ромео і Джульєтту у постановці Кирила Кашликова.

Театр розташований у історичній будівлі 1875 року — театр Бергоньє, спроєктований архітектором Володимиром Миколаєвим. Спочатку там був цирк, а згодом — одна з перших драматичних труп у Києві. У 1926 році театр отримав ім’я Лесі Українки, а з 2022 року повністю перейшов українською мовою в репертуарі.

У фоє нам розповіли про міні‑музей театру: там виставлені автентичні афіші, світлини, ретро-декорації — усе — з реальних вистав, не просто експонати за склом, а частина живої історії сцени.

„Джульєтта і Ромео» — мій перший театральний вечір у Києві.“

- Діаб Нуреддін -

Звучання Шекспіра в Києві — це було дещо нове й водночас знайоме. Хоч я й не розумів української, але Тетяна, озброєна Google Translate, переказувала мені більшість тексту майже дослівно арабською, сидячи поруч — і я відчував кожну емоцію, кожен монолог.

Вистава має сучасну динаміку: ефекти диму, сильна постановка боїв з гучними пострілами, яскраві декорації й хореографія. Мене особливо захопило виконання Меркуціо у виконанні Кирила Парастаєва — живий, грайливий, з глибоким внутрішнім болем. Його персонаж був одночасно світлим другом і поетом, і я ще довго згадував його образ після вистави . Інші ролі також були потужними: Ромео — пристрасний, Джульєтта — ніжна і рішуча. А атмосфера на сцені — як музика: то тихо, то вибухає, ніби перед бурею.

Я сидів у залі, слухаючи мову тіл і поглядів. Пригадав, як у нашому Каїрі драматичні сцени завжди переживаються понад слова. І тут, хоч і в інший культурний контексті, в мене була та сама шалена енергія — боротьба, любов, нерозуміння, зближення.

Для мене цей вечір став важливим символом: театр як мова, яка долає мовні бар’єри. І це не просто романтична історія. Це історія про нас усіх — коли ми готові говорити правдиво, навіть якщо не розуміємо всіх слів. Вийшовши з театру, я зрозумів, що Тетяна подарувала мені не тільки виставу — вона дала мостик у новий культурний світ. І я точно знав: ми обов’язково повернемося сюди з нашим досвідом — як актор і журналіст, як людина культури, яка прагне діалогу.

Дякую, Тетяно Ульянич, за цей перший досвід. Вдячний, Кирило Парастаєв, за тисячі почуттів через Меркуціо. Дякую театру імені Лесі Українки за тепло, глибину й живу історію на сцені.

Tags: Театр Лесі Українки, Вільям Шекспір, Ромео і Джульєтта, Вистава, RomeoAndJuliet, КультурнийДіалог, КиївТеатр, ЄгипетУкраїна