Your Mom’s Short Ribs

Мій досвід участі у рекламному фільмі Your Mom’s Short Ribs, знятому у США й випущеному в січні 2022 року, став для мене саме таким прикладом. Це був брендований короткий метр для Instacart, створений агентством Goodby, Silverstein & Partners, з режисером Ian Pons Jewell, оператором Mauro Chiarello, музикою від KOM і композитором Philip Kay. Проєкт жив у межах реклами, але за підходом, атмосферою і вимогами був ближчий до авторського кіно, ніж до класичного комерційного ролика.

Формально моя участь у цьому проєкті була масовкою. Але по суті — це було занурення в робочий процес дуже високого рівня. Масовка тут не існувала як «фон». Вона була частиною живого світу, який камера уважно спостерігала. І саме в таких умовах актор починає по-справжньому вчитися.

Що дає масовка актору насправді? По-перше — спостереження. Коли ти не зайнятий текстом, марками, великими драматургічними завданнями, ти маєш унікальну можливість дивитися, як працює режисер, як оператор будує кадр, як народжується ритм сцени. У Your Mom’s Short Ribs я бачив, як з дуже простого побутового епізоду режисер вибудовує атмосферу майже містичної сімейної легенди. Це школа, яку не дасть жоден кастинг.

По-друге — відчуття кадру. Масовка вчить бути точним без слів. Ти починаєш розуміти, що камера зчитує не лише дії, а й стан. Як ти стоїш. Як слухаєш. Як існуєш у просторі. Це безцінний досвід для будь-якого актора, особливо для того, хто прагне глибини, а не просто реплік.

По-третє — професійна витривалість. Довгі знімальні дні, повтори, очікування, технічні паузи — усе це частина професії. Масовка чесно показує, що акторська робота — це не тільки натхнення, а й дисципліна, терпіння і повага до процесу.

Чи варто соромитися масовки? Моя відповідь — ні. Варто соромитися лише байдужості. Якщо актор присутній у масовці формально, «відбуває номер», тоді справді немає сенсу. Але якщо він працює внутрішньо — масовка стає лабораторією.

У рекламному фільмі Your Mom’s Short Ribs я бачив, як навіть другий і третій плани мають значення. Як кожна людина в кадрі — частина загального дихання сцени. І це дуже добре повертає актора до головного питання: навіщо я тут? Не заради крупного плану, а заради присутності в історії.

А тепер давайте подивимося, як з масовки виростають ролі. Масовка не заважає росту — заважає знецінення. Коли актор сприймає будь-яку роботу як шанс стати точнішим, уважнішим, живішим — це помічають. Індустрія дуже добре відчуває людей, які вміють бути на майданчику органічними, навіть якщо на них не спрямована камера.

Режисери, кастинг-директори, продюсери бачать не лише обличчя, а й ставлення до роботи. Іноді шлях до ролей починається не з монологів, а з уміння бути живим у тиші.

Мій досвід масовки у Your Mom’s Short Ribs не був «дрібним». Він був точним. Це була можливість побути частиною великої професійної машини, де кожен знає свою справу і поважає роботу іншого.

Масовка — це не кінець і не початок. Це частина шляху. І якщо йти ним усвідомлено, без сорому і з цікавістю, він цілком здатен привести до справжніх, великих ролей — зовнішніх і, що важливіше, внутрішніх.

„Я переконався ще раз: актор росте не від розміру ролі, а від глибини присутності“

- Діаб Нуреддін -

Попри невелику роль, я вважаю цю роботу дуже важливою для свого портфоліо. Вона показує, що я можу бути частиною міжнародного процесу, володіти різними мовами, адаптуватися до різних творчих завдань і знімальних умов. Це не лише ще один пункт у фільмографії, а доказ того, що навіть маленькі ролі можуть мати велике значення, якщо ставитися до них із повагою і любов’ю.

Я щиро чекаю на вихід серіалу на екрани — не лише щоб побачити себе в кадрі, а щоб поділитися цією історією з глядачами. Для мене це черговий крок уперед, досвід, який підтверджує: у мистецтві немає «великих» чи «малих» ролей — є лише важливі зустрічі, нові знання і можливості, що відкривають дорогу до нових вершин.