Казки — це не просто історії. Це душа народу, його перші уроки добра і зла, уявлення про світ і мову серця. Саме тому я, актор і журналіст з Каїра, розпочинаю особливий проєкт, який стане містком між українською та арабською культурами: озвучення класичних арабських казок українською мовою та українських народних казок арабською.
Цього вечора я дізнався, що навіть не знаючи мови, можна розуміти театр. Культурний похід організувала моя продюсерка і натхненниця Тетяна Ульянич. Саме завдяки їй я вперше потрапив до величного Національного академічного театру імені Лесі Українки у Києві — і побачив Ромео і Джульєтту у постановці Кирила Кашликова.
Коли літак торкнувся землі Борисполя, я ще не знав, що Київ — не просто місто. Це пам’ять у камені, музика в тополях і світло в очах людей, які тут живуть. Мій перший день у Києві почався не з кави і не з валіз. Він почався з... Золотих воріт. Я стояв перед ними мовчки. Стародавня арка, яка колись була головним входом у місто Київ Русі, здіймалася переді мною — не лише як архітектурна форма, а як символ сили, краси і витривалості цієї землі.